14:50 Вітаємо з перемогою у конкурсі "Учитель року-2011! | |
 Вітаємо ОКСАНУ КОРНІЇВНУ КОСОВАН, випускницю Центру психології і методики розвивального навчання, учительку початкових класів спеціалізованої школи I ступеня № 23 (гімназії № 5) м. Чернівці, з перемогою у Всеукраїнському конкурсі "Учитель року-2011"! Оксана Косован: Школа – це і є життя Чернівчанка стала кращим вчителем початкових класів України Поспілкувавшись із переможницею Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року-2011”, вчителькою початкових класів гімназії №5 м. Чернівці Оксаною Корніївною Косован, по-хорошому позаздрила батькам її вихованців. Вони не помилилися із вибором і їхні діти потрапили у справді добрі руки. Щоб знайти Щоб знайти "пастку", учні на уроці мають бути уважними Фото Іллі Перогана Оксана Корніївна – це інтелект, помножений на серце. Хоча ні, радше – навпаки, бо душа дитини для неї понад усе. Вона переконана, якщо малюку комфортно у колективі, то й вчитися буде цікаво. А як зацікавити малечу, вчителька знає. Пані Оксана вчить не зубрити, а мислити, не дає готових відповідей, бо спонукає шукати власну, не тисне авторитетом, заохочуючи учнів мати свою думку. Кращий помічник у цьому – її щира усмішка і дотепний жарт. Вчителює О. Косован майже два десятки років і за вибором професії ніколи не жалкувала. "Замислювалася, бувало, який фах могла обрати, окрім педагогіки. Міркувала так і сяк, однак нічого милішого не знаю. Якби довелося починати все спочатку, нічого б не змінила”, - переконана пані Оксана. Хоча у родині педагогів не було, стати вчителькою вона мріяла з дитинства. Каже, це тому, що дуже поталанило з першою вчителькою. Молода й вродлива Марія Миколаївна так сподобалася семирічній Оксанці, що дівча наполягло, аби вчитися лише у неї. "Вона навчала нас жити у школі, організовувати себе, поважати інших, - пригадує пані Оксана. - Коли школа порожніла, нерідко просила її відчинити наш клас, аби погратися у вчительку. Я ставала біля дошки, брала до рук указку й крейду та показувала уявним "учням” як писати літери, складати рівняння”. "Хоча маленькі діти рухливі, наче ртуть, і дуже балакучі, вони чисті зсередини, без фальші, а на любов відповідають любов’ю” О. Косован Потяг до педагогіки не пропав у старших класах. Дівчинці подобалися різні предмети, та з малечею було цікавіше. Тому наставники порадили їй вступати до педагогічного училища. Довідка
Оксана Корніївна Косован
Випускниця ЗОШ №8 м. Чернівці, що у мікрорайоні Роша.
Закінчила Чернівецьке педагогічне училище.
Улюблений шкільний предмет – математика, особливо – алгебра.
Вдома визнає першість за чоловіком.
Доки дружина майже півроку жила конкурсом, він мимоволі був не тільки татом, а й мамою.
Має двох дітей: доньку Олесю та сина Сашка.
Любить плести гачком, але на це дедалі менше часу.
Довкола своєї хати вирощує лишень квіти.
Улюблені – прості, земні: чорнобривці, айстри, ромашки та маргаритки.
Мандрівниця. Під час подорожей Україною вивчає історію, звичаї.
Незважаючи на стаж роботи, вчительська праця не є одноманітною За 17 років роботи у школі О. Косован мала вже чотири випуски. Чи не набридає одноманітність? Її немає, стверджує вчителька. Щоразу діти інші, тож мимоволі вона змінює подачу матеріалу, зміщує акценти. Перші півроку у новому класі головною є психологічна робота. Хтось не відвідував дитсадок і звик почуватися "пупом землі”, іншого перед школою занадто "пресували”, третій до сліз сумує за мамою, інший соромиться попросити дозволу вдруге-втретє вийти із класу, а комусь фізично важко всидіти три-чотири рази по 35 хвилин уроку. Вчителька має все помітити, всім дати раду. Це потребує неабиякої уважності, адже якщо у попередньому випуску О. Косован було 34 учні, то у теперішньому 1-А їх 36. - Хай би якою підготовленою до навчання була дитина, початок занять у школі для неї все одно психологічний стрес, - каже О. Косован. - Завдання вчителя зробити його якомога безболіснішим, швидко адаптуватися до нових умов, до нового оточення. Інакше годі чекати інтересу до навчання. Для цього в арсеналі Оксани Корніївни чимало педагогічних "фішок”. Зокрема, килимок миру і віршики-мирилки для неслухів, торбинка-кричалка, куди під час перерви можна викричати все, що накопичилося за цілий урок, фізрозминки та прогулянки, які запобігають перевтомі. Чи відрізняються нинішні першокласники від своїх попередників років 10-15 тому? Сучасні більш розкуті, впевнені, ерудовані, навчені сучасних технологій. Але це неправда, що інтелект нівелює суто людські риси. Діти світлі, добрі й теплі, мов сонечка. Дуже добре, що навчання у школі тепер починають із шести рочків, каже пані Оксана. У цьому віці діти більш сприйнятливі до нової інформації. Та як мама знаю, що після обіду шестилітки мають на годинку-дві змінити положення тіла. Вони мають якщо не спати, то бодай лягти, але умови для цього є, на жаль, не у кожному закладі. Порада батькам від О. Косован Любіть свою дитину, помічайте у ній хороше. Хоч би якою сильною була спокуса, не прагніть через неї реалізувати те, що не вдалося вам самим. Дитина успадковує риси матері й батька, проте вона все одно інша. У неї власний характер, уподобання. Усвідомте, що вона – окрема особистість і прийміть це. Не сваріть дитину за помилки, а пишайтеся її найменшими успіхами. Якщо дитина відчуватиме ваше схвалення і підтримку, вона гори зверне. Але не зациклюйте її на самій лишень науці. Гармонійно поєднуйте навчання з вихованням, а насамперед, учіть дитину людяності. Дитина має почуватися успішною О. Косован є прихильницею розвивального навчання. Тому українську мову та математику її учні вчать за авторською програмою. На уроках діти мають бути уважними і кмітливими, щоб помітити й виправити "пастку” у реченні або у математичному прикладі, правильно їх продовжити, якщо вони не мають закінчення. Решту предметів вихованці пані Оксани опановують за звичними підручниками, однак підхід до подачі матеріалу все одно інакший. В його основі – створення ситуації успіху, щоб дитина стартувала від того, що робить успішно, аби вона почувалася повноцінною. Це робить малечу впевненою, запобігає виникненню комплексів. У цьому журналіст "Погляду” переконалася під час недовгого перебування у 1-А. Учнів О. Косован зовсім не знічувала присутність чужої тітоньки: вони вільно відповідали на мої запитання, розповідали, що їм подобається, а що – ні, давали власні оцінки. - Недоліком старої школи, на мою думку, була її відірваність від життя, - вважає О. Косован. – Учням давали грунтовні знання, але на вчили, де і як їх можна застосувати на практиці. Школа була сама по собі, а життя – десь там, за її порогом. Це не так. Навчання у школі – це і є життя. Тут дитина вчиться бути успішною, вчиться самоорганізації, співіснування з іншими. Після закінчення школи людина потрапляє у дорослий світ, опановує професію, стає чиєюсь невісткою, зятем, мамою і татом. Але якщо вона недоотримала щось важливе у перші роки шкільництва, наприклад, не навчилася бути поміж інших людей, не має навичок спілкування, то це буде відчуватися протягом усього її життя. Кращим визнанням педагогічного уміння О. Косован є те, що маленькі учні почасти називають її "мамою”, а випускники довго не забувають дороги до першої вчительки. До неї не соромляться прибігти на перерві навіть солідні одинадцятикласники. Батьки, діти котрих колись вчилися в Оксана Корніївни, ведуть до неї у науку менших братиків і сестричок, діляться з нею своїми турботами, просять підказки. Зважаючи на успіхи своїх дітей в опануванні складного матеріалу, навіть ті з батьків, які також є педагогами, не гребують запозичити у колеги її методи викладання. Вони дедалі збагатилися після участі О. Косован у конкурсі "Вчитель року”. Їй випало познайомитися із багатьма талановитими педагогами, побачити у дії багато оригінальних методик. - Жодним чином від свого не відмовлюся, але якісь елементи побаченого обов’язково втілю, каже вчителька. Анна ГАРГАЛЯ, www.vidido.ua | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |