Як побачити зміни у собі? (1 частина) - Практика розвивального навчання - Каталог статей - Центр психології і методики розвивального навчання

Вхід

Пошук

Категорії розділу

Офіційні документи [10]
Документи, що регулюють роботу шкіл (класів) розвивального навчання в Україні.
Про розвивальне навчання (система В.Давидова-Д.Ельконіна) [6]
Історія становлення та розвитку системи, її основні положення.
Урок у розвивальному навчанні [5]
Типологія, структура уроку в РН, а також особливості його підготовки, проведення та аналізу.
Практика розвивального навчання [36]
Опис досвіду, розробки уроків, дидактичні матеріали.
Психологічний супровід розвивального навчання [7]
Психологічні аспекти практики РН: про методи і результати діагностики розвитку особистості.
Інше [6]

Хмарка тегів

Сайт зареєстровано

каталог сайтів Безкоштовний каталог сайтів

Белый Каталог качественных сайтов.

Сайт працює

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Субота, 19.04.2014, 04:47
Вітаю Вас Гость | RSS
Центр психології і методики розвивального навчання
Головна | Реєстрація | Вхід
Каталог статей


Головна » Статті » Практика розвивального навчання

Як побачити зміни у собі? (1 частина)

 // Початкова освіта. — 2006. — № 42. — С.15—21.


Як побачити зміни у собі?


Робота учнів зі "Щоденником росту"


(частина 1)


  Зоя Шилкунова, канд. пед. наук, учителька початкових класів СЕПШ ХГУ "НУА", м. Харків.


Однією з основних цілей сучасної освіти є виховання особистості, здатної до постановки й реалізації завдання саморозвитку, що вміє змінювати себе відповідно до вимог суспільства.

Однак за чіткості мети відкритим залишається питання про шляхи її досягнення. Як можна навчити дитину ставити й вирішувати завдання саморозвитку; у яких нормативних документах зазначені критерії сформованості здатності до самовдосконалення; на якому навчальному чи ненавчальному матеріалі ця здатність формується? У реальній практиці виходить, що унікальна, безцінна здатність, що є запорукою майбутньої успішності дитини, якщо й формується, то не завдяки, а всупереч, стихійно, нецілеспрямовано, або взагалі не формується.


Ми припускаємо, що перш ніж виховувати в дитини здатність до саморозвитку, необхідно зробити об’єктом її спостереження й вивчення процес самозміни. Досягти цього можна тільки надавши дитині засоби, що дають змогу об’єктивувати динаміку її змін, навчити користуватися ними й надалі створювати свої.

Об’єктивувати для себе власні зміни дає змогу дитині «Щоденник росту».

Використання щоденника допомагає також проводити роботу, спрямовану на формування адекватної самооцінки й рівня домагань.


«Щоденник росту» розрахований на весь курс навчання в початковій школі. Однак протягом кожного року навчання він покликаний вирішувати свої специфічні завдання, актуальні для пережитого дитиною періоду. Безумовно, тут не йдеться про різке розме­жування завдань, які розв’язуються в одному класі, від завдань, характерних для іншого.


Ведення «Щоденника росту» переслідує цілі, актуальні для всього періоду навчання в початковій школі, зокрема:

• об’єктивізацію навчальної й соціальної самозміни;

• формування адекватної самооцінки й адекватного рівня домагань;

• формування позитивної Я-концепції.

Кожний наступний етап розвитку, визначаючи коло своїх проблем, продовжує вирішувати й проблеми, які виникли на попередньому етапі.

Так, використання «Щоденника росту» на першому році навчання спрямоване на розв’язання наступних завдань:

• формування внутрішньої позиції школяра у першокласників;

• вироблення й прийняття норм шкільного життя.

Для другого і третього років навчання характерні наступні завдання:

• формування класного колективу;

• формування системи цінностей класу;

• формування здатності бачити й оцінювати себе в міжособистісних стосунках;

• розвиток соціальної компетентності.

Використання «Щоденника росту» у четвертому класі спрямоване на досягнення наступних цілей:

• формування здатності до самоаналізу;

• виховання прагнення до самовдосконалення.


«Щоденник росту» умовно можна розділити на дві частини, кожна з яких виконує свої завдання. Першу частину можна позначити як «рефлексивну», а другу як «демонстраційну», або «констатуючу». Завдання першої частини — об’єктивувати для дитини соціальні зміни в її житті й організувати роботу з їх осмислення. Завдання другої частини — продемонструвати дитині, матеріалізувати для неї, дати відчути реально своє просування в навчальному матеріалі.


Зміст «демонстраційної» частини, що складається переважно зі «Сходинок умінь» з основних предметів, практично не змінюється протягом усього періоду навчання. На відміну від неї, «рефлексивна» частина значно змінюється, оскільки на кожному етапі навчання переслідує певну мету.


«Рефлексивна» частина «Щоденника росту» для першокласників дає можливість продовжити роботу, розпочату курсом «Вступ до шкільного життя», і передбачає осмислення таких питань:

• Що значить рости? (Вступ.)

• Навіщо діти приходять до школи?

• Яким тобі хочеться стати протягом першого навчального року?

• Чим відрізняється школяр від дошкільника?

• Найважливіше з того, чого ти навчився за першу чверть. (Підсумкова рефлексія чверті.)

• Що в школі допомагає тобі рости й ставати дорослим?

• Створення власної емблеми школяра.

• Коли ти задоволений собою, а коли незадоволений?

• Яким ти був до школи? Яким став у школі?  (Підсумкова рефлексія чверті.)

• Знаки, які регулюють життя школяра.

• Складання своїх знаків, що регулюють життя школярів.

• Чим спілкування справжніх друзів відрізняється від спілкування інших людей?

• Як не можна чинити, працюючи в групі?

• Як потрібно діяти, працюючи в групі?

• Що під час роботи в групі у тебе виходить дуже добре, а що — не дуже? (Підсумкова рефлексія чверті.)

• Який ти?

• Яким тебе вважають батьки?

• Яким тебе вважають друзі?

• Якими успіхами за перший навчальний рік ти пишаєшся найбільше? (Рефлексія навчального року.)

 

Робота з «рефлексивною» частиною відбувається таким чином.


Усі тексти читає вчитель і організовує фронтальне обговорення кожної теми, оскільки саме через колективну взаємодію відбувається прийняття нової соціальної ролі й норм, які регулюють життя в новій соціальній ситуації розвитку.

Обов’язковими умовами роботи є:

— надання кожній дитині можливості висловити свою точку зору (демократичність);

— організація обговорення, що дає змогу дітям відчути, що будь-яка їхня точка зору має право на існування, що в роботі зі «Щоденником росту» немає місця правильним і неправильним відповідям (безпека);

— безоцінне ставлення до будь-якій дитячої думки (безумовне прийняття).


Робота в обох частинах «Щоденника росту» ведеться паралельно. Обговорення тем, запропонованих в «рефлексивній частині», проводиться раз на два тижні, а заповнення «демонстраційної» частини — у міру просування в навчальному матеріалі.


Перша частина «Щоденника росту» містить у собі таблицю ставлення до навчальних предметів; «Сходинки знань» з основних предметів; сходинки кількісних показників (техніки читання, техніки усних обчислень тощо).


«Демонстраційна» частина щоденника починається з таблиці, заповнюючи яку, учні осмислюють своє ставлення до досліджуваних предметів. Кожний предмет діти розглядають з урахуванням його важливості, цікавості, труднощів і успішності. Червоним кольором учні позначають найбільш важкі, важливі, цікаві предмети й предмети, у яких вони вважають себе найбільш успішними. Зеленим кольором позначаються не дуже важкі, важливі, цікаві предмети й предмети, які не дуже добре даються дітям. Жовтим кольором позначаються найлегші, неважливі, нецікаві предмети й предмети, у яких учні вважають себе зовсім неуспішними.


Заповнення «Сходинок умінь» з досліджуваних предметів передбачає роботу, спрямовану на формування здатності адекватно оцінювати свій рівень  засвоєння матеріалу. Учитель записує досліджувану тему, а діти нижче зафарбовують прямокутник залежно від того, наскільки добре, на їхню думку, ця тема засвоєна. Так, якщо дитина вважає, що тема нею засвоєна дуже добре, вона зафарбовує весь прямокутник; якщо добре, але недостатньо — залишає трохи незафарбованого місця. Якщо учень вважає, що тема засвоєна ним недостатньо, більшу частину прямокутника він залишає незафарбованою.

Не слід допускати безпідставних суджень дітей про свою успішність. Оскільки в першокласників ще немає засобів, які дають змогу робити об’єктивні висновки, заповнення «Сходинок умінь» доцільно проводити після тестової або перевірної роботи. Бажано, щоб учитель продемонстрував (наочно показав) зразок міркування.

Така робота сприяє формуванню адекватної самооцінки, а зафіксовані «пробіли» (незафарбовані частини прямокутників) дають змогу дитині побачити свої проблеми, з’ясувати з учителем причину їх виникнення й визначити план їх рішення.

Заповнення учнями «Сходинок умінь» дає змогу педагогові побачити дітей з неадекватною самооцінкою, формальним ставленням до навчання. Крім діагностики, ця робота дозволяє проводити корекцію й здійснювати індивідуальний підхід.


Протягом першого року навчання теми, які заносять у щоденник, визначає вчитель. Однак до кінця першого класу деякі учні виявляються здатними самостійно виділяти нове вміння й пропонують зафіксувати його в щоденнику. Надалі (на розсуд учителя) функція визначення наступного вміння повністю переходить до школярів.


На сторінці «Вчуся читати швидко» педагог щоразу, перевіряючи техніку читання, креслить нову сходинку, записує кількість слів, прочитаних учнем, а учень малює себе на цій сходинці.


З перших днів роботи з цією сторінкою вчитель привчає дитину ставити завдання на майбутнє, тобто планувати кількість слів, які вона планує прочитати наступного разу. У цьому випадку учень сам вирішує, коли йому приходити на контроль, однак, визначається максимально припустимий час для досягнення результату. Учень за допомогою вчителя фіксує запланований результат на наступній сходинці. Педагог, здійснюючи перевірку наступного разу, позначає отриманий результат своїм кольором. Випадки, коли прогностична оцінка збігається з реальною або реальна виявляється вищою, відзначаються спеціальними значками. Якщо реальний результат виявляється нижчим від запланованого або нижчим від попереднього результату, проводиться аналіз причин (або дуже багато запланував, або недопрацював) і визначаються шляхи розв’язання проблеми.


Робота, організована таким чином, сприяє формуванню прогностичної оцінки, адекватному рівню домагань, з яким нерозривно зв’язане формування самооцінки.


Можливо, запропоновану вище роботу з формування прогностичної оцінки вчитель вважатиме за доцільне проводити не з усіма першокласниками або взагалі починати із другого класу.


Для організації роботи з рефлексивною частиною зазвичай досить інструкції, поданої в щоденнику. Учитель сам вирішує, як її подати дітям, чим її допов­нити, актуалізувати для дітей. Однак є необхідність відзначити кілька моментів.

Так, складаючи свої знаки, що регулюють життя школярів, бажано на основі обговорення індивідуальних знаків скласти загальнокласні, зафіксувати їх, звертатися до них у випадку порушення, відзначати вдалі моменти поводження, що відповідає «кодексу».

Обговорюючи теми групової роботи, слід продемонструвати неприпустиме поводження в групі й зразок організації роботи в групі.

Для продуктивної роботи над темою «Який ти» доцільно напередодні прочитати й обговорити на уроці читання якесь оповідання про моральні якості, щоб подібне питання не було для дітей несподіваним. Тоді обговорення цього питання буде логічним для учнів і актуальним, що дасть змогу уникнути формального ставлення.

 

У другому класі матеріал, запропонований школярам для осмислення, змінюється, оскільки формування позиції школяра й прийняття шкільних норм не такі актуальні, як у першому класі. Робота спрямована на формування класного колективу, системи цінностей класу, здатності бачити й оцінювати себе в міжособистісних стосунках.


Зміст «рефлексивної» частини «Щоденника росту» полягає в наступному.

• Яким ти хочеш стати за цей рік? Як хочеш змінитися?

• Чого ти бажаєш собі й друзям у цьому навчальному році? (Малювання вітальної листівки.)

• Коли ти задоволений собою як учнем? Коли ти задоволений собою в іншому?

• Яких успіхів тобі вдалося досягти за чверть? (Рефлексія чверті.)

• Найприємніше в школі. Найнеприємніше в школі.

• Корисні й «шкідливі» якості людей.

• Твої корисні й «шкідливі» якості.

• Лист Дідові Морозові. (Рефлексія чверті.)

• Твої корисні й «шкідливі» якості (на думку батьків).

• Твої корисні й «шкідливі» якості (на думку друзів).

• Які якості ти хочеш мати?

• Які якості тобі заважають бути таким, яким ти хочеш?

• Що важливого ти зрозумів за цей час? (Рефлексія чверті.)

• Які якості повинен мати найкращий друг?

• Який ти як друг? Чи схожий ти сам на найкращого друга?

• Який ти? (Заповнення самооцінних шкал.)

• Чи вдалося тобі стати таким, яким ти планував на початку навчального року?  (Рефлексія року.)

 

Важливу роль для розвитку рефлексії мають так звані «підсумки дня», які проводяться, починаючи із другого класу, щодня протягом 5—10 хвилин після уроків. Дітям пропонується згадати минулий шкільний день і виділити НАЙГОЛОВНІШЕ, що було в цьому дні, а також моменти, коли дитина була собою ЗАДОВОЛЕНА і НЕЗАДОВОЛЕНА. Важливо, щоб діти вчилися виділяти ключові моменти, аналізувати, структурувати й оцінювати свої переживання. Необхідно заохочувати дітей, яким вдається чітко сформулювати свої думки щодо пережитого дня, допомагати тим, кому це зробити ще складно. Варто пам’ятати, що відповіді типу «Для мене було важливо все» свідчать або про формальне ставлення, або про невміння виділити чи сформулювати головне. На таких дітей варто звернути особливу увагу.


Висловлення про задоволення чи невдоволення собою також мають містити чіткий критерій оцінювання: незадоволений тим, тому що. Наприклад: «Незадоволений собою як учнем, тому що не зміг розв’язати завдання, але задоволений собою як другом, тому що допоміг Олексію» або «Незадоволений собою як учнем, тому що написав некрасиво й задоволений собою як учнем, тому що прочитав гарно вірш».

Поділ соціальних ролей «учень», «друг» доцільно використовувати після обговорення відповідної теми у «Щоденнику». Важливо, щоб у свідомості дітей були розведені уявлення про себе як учня і про себе як друга. Необхідно організувати колективне обговорення матеріалу даної сторінки таким чином, щоб учні усвідомили, що Я — ДРУГ не завжди дорівнює Я — УЧЕНЬ. На наш погляд, це має велике виховне значення, оскільки сприяє формуванню цінностей морально-етичного плану, не знижуючи цінності успіхів у навчанні. Для не дуже успішного учня усвідомлення того, що він гарний друг, є «рятувальним кругом», джерелом, з якого можна черпати віру в себе й свої сили. У той же час і для успішних дітей важливе розуміння того, що бути другом не менш значимо, ніж добре вчитися.

Має сенс цілеспрямовано поставити запитання типу: «У даній ситуації ти задоволений собою як учнем, а що ти можеш сказати про себе сьогодні як про друга?» тощо.

Звичайне оцінювання себе як друга і як учня закінчується колективним обговоренням, оскільки в дітей виникає бажання поділитися своїми «підсумками дня». Таке обговорення сприяє формуванню адекватної диференційованої самооцінки, виробленню різних критеріїв оцінювання, створенню доброзичливого клімату в класі, об’єднанню класного колективу, виховує здатність до емпатії.


За структурою демонстраційна частина «Щоденника росту» у другому, третьому, четвертому класах практично не змінюється. У ній з’являються сторінки, які відображають освоєння дітьми нових предметів і формування нових навчальних навичок. Функція визначення теми, що заноситься в щоденник, або визначення сформованої навички до 3-го класу повністю переходить до дітей. Часто вже в 2-му класі учні говорять: «Цю тему вже можна відзначити в «Щоденнику», «Потрібно зафарбувати квадратик про це» тощо.

Велике значення для формування позитивного ставлення до себе має використання «демонстраційної» частини «Щоденника» на річній рефлексії. У дітей з’являється можливість наочно переконатися в тому, наскільки вони виросли за два (три, чотири) минулі роки. Відкриваючи «Щоденники росту» одразу за два (три, чотири) роки, учні поєднують «Сходинки знань» з того чи іншого предмета, накладають їх одна над одною. Таким чином, виходить одна драбинка, що йде від першого до другого (третього, четвертого) класів. Таке матеріалізоване дорослішання викликає в дитини почуття гордості й поваги до себе, сприяє формуванню позитивної мотивації навчання.

...

 


Увага! Продовження статті читайте у файлі "Як побачити зміни у собі?" (2 ч.)
Категорія: Практика розвивального навчання | Додав: ОленКа (15.01.2010)
Переглядів: 516 | Теги: самозіна, молодші школяри, сходинки умінь, рефлексія, прогностична оцінка, щоденник росту | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright OlenKa © 2014