// Інноваційні технології в початковій школі. – К. : Шк. світ, 2008. – С. 75–86.

 

  Речення

 

 Л. І. Тимченко, методист Центру психології і методики розвивального навчання, м. Харків.

 

  УРОК 3.

 

  Тема. Граматичне значення речення.

 

  Мета: формувати в учнів поняття про граматичне значення речення (без введення терміну).

 

  Тип уроку: постановка і розв’язання навчальної задачі.

 

 

  ХІД УРОКУ

 

  I. Постановка навчальної задачі.

 

  Перевірка домашнього завдання.

 

  Уч.: Розгорніть підручник і прочитайте сполучення слів, поданих у вправі 228:

  Дощова погода, які бувають речення, кожну годину, який прекрасний ранок, початок весни, не спричиняй людям зла, гроза насувається, багровіють на гілках.

  Уч.: Які з цих сполучень слів є реченнями? Порівняйте свою роботу з роботою сусіда по парті, чи немає у вас розбіжностей? Які розділові знаки ви поставили наприкінці речень: ті самі чи різні?

  Д.: У нас наприкінці речення Не спричиняй людям зла стоять різні розділові знаки: у мене крапка, а у Дмитра знак оклику.

  Уч.: Вам вдалося домовитися? (Так.)

  – Як ви вважаєте , хто з дітей має рацію? (звертається до класу).

  Д.: Обоє. Усе залежить від того, із якою інтонацією вони вимовлятимуть речення.

  Уч.: А яким є це речення за метою висловлювання?

  Д.: Спонукальним: у ньому висловлено прохання.

  Уч.: Ще одна пара тримає руки. Будь ласка.

  Д.: У нас після речення Гроза насувається різні знаки: теж крапка і знак оклику. Але у нас все правильно.

  Уч.: Яке це речення за метою висловлювання?

  Д.: Розповідне, але його можна вимовляти по-різному: і з окличною інтонацією і без неї.

  Уч.: Знак питання ніхто не поставив? (Ні.) А можна поставити?

  Д.: Можна. Тоді буде питальне речення: Гроза насувається?

  Уч.: Чи є ще серед виписаних речень питальні?

  Д.: Так, є: Які бувають речення?

  – Тут питальне слово які дає про це сигнал.

 

  Постановка задачі «Що потрібно словам, які не зв’язані за змістом і граматично, щоб стати реченням?».

 

  Уч.: А чому інші сполучення слів не є реченнями? Прочитайте кожне з них.

 

  Під час читання з’ясовується, чи пов’язані слова за змістом і граматично, а якщо так, то чому вони не є реченням. (Не містять повідомлення, питання або спонукання.)

 

  Уч.: Чи можете ви пояснити, що потрібно цим словам, пов’язаним за змістом і граматично, щоб стати повідомленням, питанням або спонуканням?

  Д.: Поки що ні...

  – Мабуть, це секрет.

  Уч.: То яку задачу ми будемо розв′язувати сьогодні? Який «секрет» відкривати? Хто може це сформулювати?

  Д.: Сьогодні на уроці ми будемо намагатися розкрити такий «секрет» речення: що потрібно словам, які пов’язані за змістом і граматично, щоб стати реченням.

  Уч.: Що нам для цього знадобиться, як ви вважаєте?

  Д.: Зрозуміло, що речення.

  – Те, що ми вже знаємо про речення.

  – А ще увага.

  – Треба працювати дружно.

 

  II. Аналіз умов задачі.

 

  Уч.: Добре. Почнемо роботу. Уявіть собі таку ситуацію: ви телефонуєте своїй подрузі Оленці, що покликати її на прогулянку, а вам відповідають: «Оленка гуляє з собакою». Запишіть це речення.

 

  Учні записують речення в зошитах, учитель – на дошці.

 

  Уч.: А тепер поміркуйте ось над чим. Що вам відповіли б, якби прогулянка Оленки відбулася не під час телефонної розмови, а раніше, до неї? Використайте ті самі слова, нічого не додавайте від себе.

  Д.: Оленка гуляла з собакою.

  Уч.: Запишіть це речення під першим (записує на дошці).

  Уч.: А що вам відповіли б, якби прогулянка мала відбутися після розмови?

  Д.: Оленка буде гуляти з собакою.

  Уч.: Нижче запишіть і це речення.

 

  У зошитах учнів і на дошці з’являється такий запис:

 

  Оленка гуляє з собакою.

 

   Уч.: А тепер спробуйте відповісти на таке запитання: ви записали три різних речення чи тричі те саме речення.

 

  Пауза.

 

  Д.: Три різних речення.

  Уч.: Підніміть руку, хто вважає по-іншому. Інших думок немає. Разом з’ясуємо, чи маєте ви рацію. А я вам трошки допоможу в цьому (пише на дошці):

 

  Є книга

 

  – Я записала різні слова чи тричі те саме слово?

  Д.: Ви записали форми того самого слова.

  Уч.: Доведіть це.

 

  Учитель пропонує учням виділити у формах слова закінчення, порівняти лексичне значення, звуковий (буквений) склад основи.

 

  Уч.: Ви мене переконали: це те саме слово, тільки змінене. А як змінилося слово?

  Д.: Для зв’язку з різними словами: є, нема, дам.

  Уч.: Повернімося до речень. Прочитайте їх ще раз і порівняйте. Що в них спільного?

  Д.: Усі вони розповідні.

  Уч.: Про ту саму подію вони розповідають чи про різні?

  Д.: Про ту саму: в усіх повідомляється про прогулянку Оленки з собакою.

  – А ще всі речення містять ті самі слова.

  – Я не згодна. Слова гуляє, гуляла, гулятиме – різні.

  – Ні, це те саме слово, просто воно змінилося.

  Уч.: Як змінилося слово?

  Д.: За часом.

  Уч.: Отже, речення містять ті самі слова. Як це можна показати?

 

   Учні порівнюють слова:

 

  Оленка гуляє з собакою.

 

  Уч.: Ви сказали, що в усіх реченнях повідомляється про ту саму подію. А як це можна показати?

 

  Запис на дошці і в зошитах учнів:

 

 

 

  Уч.: Подивіться на наш запис. Який висновок можна зробити?

  Д.: Речення побудовано з тих самих слів і повідомляється в них про те саме.

  Уч.: А чим вони відрізняються одне від одного? Прочитайте їх ще раз. Однаково чи по-різному вони співвідносяться з моментом розмови? (По-різному.)

  Уч.: Коли відбувається подія, про яку повідомляється спочатку: до моменту розмови, після неї чи під час розмови?

  Д.: Під час розмови.

  Уч.: Чи про ту ж саму подію повідомляється в наступному реченні? Як співвідноситься зміст цього речення з моментом розмови?

  Д.: Подія відбулася до моменту розмови.

  Уч.: Як співвідноситься зміст третього речення з моментом розмови?

  Д.: Прогулянка відбудеться до розмови.

 

 

  Уч.: Тепер ви можете відповісти на запитання: «Записано три різних речення чи тричі те саме речення?»

  Д.: Тричі те саме речення, тільки змінене за часом.

 

  ІІІ. Моделювання різних форм того самого речення.

 

  Уч.: Спробуйте скласти модель різних форм того самого речення.

 

  Перед груповою роботою у фронтальному діалозі з’ясовуються, спираючись на попередній запис, основні відношення, які повинні бути відображені в майбутній моделі (графічні схеми речень, знаки рівності/нерівності, які фіксують певні відношення).

  

 

 

 

  

 

 

  Уч.: Погляньте уважно на моделі, побудовані вашими товаришами. Чи все вам зрозуміло? Якщо є запитання, поставте їх авторам моделей.

 

  Учимо дітей вести діалог між групами.

 

  Варіант 1. Уся робота ведеться фронтально. Спочатку діти озвучують кожну з моделей. Краще, якщо модель якоїсь групи «прочитає» представник іншої групи. Тоді одразу виникнуть запитання, пов’язані з розумінням того, що відображено на моделі.

 

  Уч.: Відкрийте підручники на с. 30. Подивіться, яку модель склали діти – персонажі підручника. Чим відрізняється їхня модель від вашої?

 

 

  Уч.: Що нового ми сьогодні дізналися про речення?

  Д.: Чим речення відрізняється від інших слів, пов’язаних за змістом і граматично?

  Уч.: Підніміть руки, хто знайшов цю відмінність.

  – Що ви робили для того, щоб її знайти? У якій послідовності працювали?

 

 Учні, спираючись на запис на дошці і в зошитах, відтворюють послідовність роботи на уроці.

 – Із чого почали розв’язувати задачу? Що виявили? Як це виявили? Які дві роботи речення вам вдалося визначити? (Речення, по-перше, повідомляє про якусь подію і, по-друге, повідомляє, як ця подія співвідноситься з моментом мовлення.)

 

  Уч.: Про яку з двох робіт речення ви не знали? (Про другу). Чи вдалося вам про це дізнатися сьогодні? (Так.)