Головна » Статті » Практика розвивального навчання

Цикл уроків з теми "Речення" (3 клас). Урок 2.
  // Інноваційні технології в початковій школі. – К. : Шк. світ, 2008. – С. 75–86.
 
  Речення
Українська мова. 3 клас
 
  Л. І. Тимченко, методист Центру психології і методики розвивального навчання, м. Харків.
 
 
  УРОК 2.
 
  Тема. У чому «секрет» речення?
 
  Мета: створити ситуацію, в якій діти зможуть виявити обмеження своїх знань про речення; поставити задачу на виявлення «секретів» речення.
 
  Тип уроку: постановка навчальної задачі.
 
 
  ХІД УРОКУ
 
  I. Створення навчальної ситуації.
 
  Перевірка домашнього завдання.
 
  На початку уроку учитель з’ясовує, чи всі учні виконали домашнє завдання, чи були труднощі під час його виконання і які саме.
 
  Уч.: Почнемо перевірку домашньої роботи з невеличкого словникового диктанту. Кожен з вас по черзі буде читати одне зі словникових слів, які ви ввели в речення (тільки не повторюватися!), інші записуватимуть ці слова.
 
  Робота проводиться на дошці і в зошитах. Наприкінці роботи діти звіряють свої записи з дошкою, якщо є помилки, виправляють їх, доводячи правильність написання за допомогою орфографічного словника.
 
  Створення ситуації успіху.
 
  Учні читають складені вдома речення, доводять за допомогою смислових і граматичних питань правильність виконання завдання.    З’ясовується, якими вони є за метою висловлення та за емоційною забарвленістю.
 
  Уч.: Я теж удома склала речення зі словниковими словами. Послухайте одне з них: Учні ходили на екскурсія в художній музей.
  – Запишіть моє речення, підкресліть словникове слово.
  Д.: Це не речення: тут немає граматичного зв’язку між словами ходити і екскурсія, треба: ходили на екскурсію.
  Уч.: Отже, що же потрібно, щоб вийшло речення?
  Д.: Щоб слова були пов’язані за змістом і граматично.
  – Речення повинно про щось повідомляти, питати або до чогось спонукати.
  – І не тільки. Речення може бути окличним і неокличним.
 
  II. Створення ситуації «розриву».
 
  Уч.: Прочитайте сполучення слів, записані на дошці:
  говорити з сестрою про книгу
  читати останнього розділу
  дати почитати
  обіцяти принести завтра
  нагадати їй про це
 
  – Чи пов’язані за змістом слова, записані у першому рядку? У другому? тощо. Поясніть, чому.
  Діти доводять правильність своєї думки.
  Уч.: А граматично пов’язані? (Так.)
 – А тепер спробуйте уявити, що ви розмовляєте із сусідом по парті. Чи можуть слова кожного рядка бути репліками? Чи розмовляють так між собою? (Ні, так не розмовляють.)
 – Зробіть так, щоб зі слів кожного рядка вийшла репліка діалогу.
 
  Учні складають діалог і озвучують його в парі:
  – Говорив із сестрою про книгу?
  – Читає останній розділ.
  – Дасть почитати?
  – Обіцяє завтра принести.
  – Нагадай їй про це!
 
  Уч.: Чи у всіх вийшло так? У кого по-іншому?
  – Що ви зробили, щоб вийшли репліки діалогу?
  Д.: Змінили слова за граматичними значеннями.
  Уч.: Які слова? До якої частини мови вони належать?
  Д.: Це дієсліва.
 
  Учні спочатку повторюють правила запису діалогу, потім відтворюють його в зошиті, а учитель – на дошці поряд із поданими сполученнями слів (перед записом необхідно повторити правила запису діалогу).
 
  Запис на дошці має бути таким:
 
              говорити з сестрою про книгу                  – Говорив із сестрою про книгу?
              читати останнього розділу                       – Читає останній розділ.
              дати почитати                                         – Дасть почитати?
              обіцяти принести завтра                          – Обіцяє завтра принести.
              нагадати їй про це                                  – Нагадай їй про це!
  Уч.: Із яких речень складається цей діалог? Які з них є розповідними, а які – питальними? Чи є тут спонукальне речення? Із якою інтонацією його треба вимовляти?
  – Повернімося до груп слів, записаних ліворуч. Порівняйте їх з репліками діалогу.
  – Чи зв’язані слова, записані у лівому стовпчику, за змістом і граматично? (Так.) У другому, правому? (Також зв’язані.) А де записано речення?
  – Чому слова в лівому стовпчику не можна вважати реченнями?
  Д.: Тут немає повідомлення, питання або спонукання до якоїсь дії.
  Уч.: А тепер разом із сусідом по парті спробуйте відповісти на запитання: що потрібно словам, зв’язаним за змістом і граматично, щоб бути повідомленням, питанням або спонуканням до дії, тобто, бути реченням? Можливо, у речень є секрет, про який ви ще не знаєте?
 
  Пауза.
 
  Уч.: Підніміть руки, кому хотілося б відкрити цей секрет. На жаль, сьогодні відкрити його нам не вдасться – закінчується урок. Спробуємо зробити це завтра – на наступному уроці української мови.
 
  III. Підсумок уроку.
 
  Уч.: Яка проблема виникла на уроці?
  Д.: Словам, зв’язаним за змістом і граматично, іноді чогось бракує, щоб бути реченням.
  – Ми ще не все знаємо про речення.
  Уч.: Який «секрет» речення будете шукати?
  Д.: Будемо шукати, що потрібно словам щоб вийшло речення.
  – Я хочу уточнити: ми будемо шукати, що потрібно словам, які зв’язані за змістом і граматично, щоб стати реченням.
  Уч.: Усі згодні? (Значками «+» діти показують свою згоду.)
 
Удома пропонується виконати вправу 228 (підручник «Рідна мова» авторів С.В. Ломакович, Л.І. Тимченко, 3 клас, частина 2.)
Категорія: Практика розвивального навчання | Додав: ОленКа (11.01.2010)
Переглядів: 2651 | Теги: українська мова, урок постановки навчальної задачі, 3 клас, речення | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]