Рефлексія як педагогічна проблема

На допомогу вчителям початкових класів

Рефлексія як педагогічна проблема

 

Підготувала: Рабченюк Юлія Іванівна, учителька початкових класів, школа № 4, м. Нетішин, Хмельницька обл.

Що таке рефлексія

Рефлексія (лат. - роздум про свій внутрішній стан) - повернення назад, тобто здатність людини неодноразово звертатися до початку своїх дій, думок, уміння посісти позицію стороннього спостерігача, розмірковувати над тим, що ти робиш, як пізнаєш, у тому числі і самого себе. Іншими словами це механізм подвоєного, дзеркального відображення суб'єктів. Цими суб'єктами можуть бути як люди, так і різні «Я»: «Я» - що пізнає і «Я» -пізнане, «Я», що спостерігає одночасно з «Я» - що пізнає і «Я» - пізнаним. Художня література, поезія рясніють зразками рефлексій, коли герої думають за інших або розмірковують про самого себе.

Рефлексія як механізм самосвідомості формується набагато пізніше, ніж ідентифікація. Якщо до ідентифікації дитина проявляє здатність з раннього віку, то задатки рефлексії виникають тільки у дошкільника, а як новоутворення особистості вона розвивається у молодших школярів. Та й у дорослих людей здатність до рефлекси продовжує залишатися на досить низькому рівні. Цим пояснюються деякі складнощі пізнання навколишнього світу, у тому числі й самопізнання.

Психологи розрізняють такі види рефлексії:

Комунікативна

Особиста

Інтелектуальна

Об'єкт - уявлення про внутрішній світ іншої людини і причини її вчинків (пізнання іншої людини)

Об'єкт - сама особистість, її властивості, якості, поведінкова характеристика, система стосунків з іншими

Виявляється в процесі розв'язання різного роду завдань, умінні аналізувати


       Рефлексія - це складна робота, що вимагає часу, зусиль, певних здібностей. У той же
час саме рефлексія дає змогу подолати недоліки, якими має ідентифікація, зробити процес самопізнання більш цілеспрямованим та усвідомленим. У ряді випадків виражена здатність до рефлексії може й заважати, оскільки людина починає займатися самопокаянням, нескінченним аналізом, який не допомагає, а заважає створенню власного «Я», породжує пасивну орієнтацію в процесі взаємодії із зовнішнім світом.

Рефлексія дає можливість відсторонитися й проаналізувати пізнаване з різни позицій, із встановленням причиново-наслідкових зв'язків.

Що заважає рефлексії:

1. Бар'єри, пов'язані з недосконалістю людської природи (об’єктивні):

  • відсутність мотивації, потреби, інтересу до самого себе;
  • несформованість дій виявлення, фіксації, аналізу,  оцінювання, ухвалення;
  • невміння рефлексувати;
  • нездатність до адекватної самооцінки.

2. Бар'єри, визначені особистісними особливостями людини, що пізнає себе (суб'єктивні).

  • Страх пізнати себе, щоб не зрушити упевненість у собі. Краще не знати про себе багато, ніж хворобливо переживати пізнане, яке може виявитися неприємним, вимагати зусиль працювати над собою.
  • Прагнення особистості оцінити себе відповідно до вимог соціального оточення.Людина пізнає в собі лише те, що бачать в ній інші (соціум), відходячи від того, що є насправді. Це призводить до неврозів, проблем у взаємостосунках з іншими, хоча зовні начебто задовільняється потреба у визнанні.
  • Невміння подолати  власний егоцентризм (єдиноправильні мої погляди, рішення, цінності, думки, дії): я не здатний пристати на позицію співрозмовника, прийняти іншу точку зору; я вважаю себе розумним, здібним, обдарованим переконати мене неможливо;
  • Нездатність до саморозвитку, занижена самооцінка, тупість, диктаторство, авторитарність.

Рефлексія - це педагогічна проблема, шляхи розв'язання якої полягають у формуванні потреб і мотивів самопізнання, навчанні людини способів самопізнання, розвитку у неї здатності до ідентифікації і рефлексії, здатності підвищувати рівень самоповаги, самоухвалення, долати страхи і вибудовувати захисти тощо. Найефективнішим є самовиховання у себе здатностей до самопізнання - особистість самостійно ставить перед собою мету й завдання і своєю власною працею досягає її.

Необхідність у самопізнанні виникає, коли вчитель виявляє дисбаланс між своєю працею і її результатом. наприклад, погана успішність учнів спонукає вчителя замислитися над тим. що саме в його поведінці, методиці викладання призводить до незадовільних результатів, конфліктів з дітьми, колегами, адміністрацією. Вивчення себе, виявлення причин дисбалансу дає можливість педагогу усунути недоліки в діяльності, поведінці, взаємодії, відновити рівновагу між собою і оточуючими, ліквідувати негативні емоції переживання, які викликали дисбаланс.

Рефлексія активізується в результаті критики адміністрації, батьків, колег, учнів. Реакція на критику може бути деструктивною - критика відкидається, супроводжуючись образами, бажанням помститися; конструктивною - відкидається те, що не відповідає дійсності, оцінюється діяльність і спонукання до самопізнання.

Педагог пізнає себе для того, щоб істотно поліпшити свою діяльність, зрости як особистість, досягти у своїй праці більш значущих результатів.

 

Розвиток рефлексії молодшого школяра

Характеризуючи особливості мислення дитини в «першому шкільному віці», тобто молодшого школяра, Л.С.Виготський відзначав, що дитина ще не достатньо усвідомлює власні розумові операції і тому не може повною мірою оволодіти ними. Вона ще мало здатна до внутрішнього нагляду, до інтроспекції. Тільки під тиском суперечки і заперечень дитина починає намагатися виправдати свою думку в очах інших і починає спостерігати власне мислення, тобто шукати і розрізняти за допомогою інтроспекції мотиви, які її ведуть, і напрям, яким вона слідує. Прагнучи підтвердити свою думку в очах інших, вона починає підтверджувати її й для самої себе.

Таким чином, молодший школяр тільки починає опановувати рефлексію, тобто здатність розглядати й оцінювати власні дії, уміння аналізувати зміст і процес своєї розумової діяльності.

Здатність до рефлексії формується й розвивається у дітей під час виконання дій контролю й оцінювання. Усвідомлення дитиною значення і змісту власних дій стає можливим лише тоді, коли вона вміє самостійно розказати про свою дію, детально пояснити, що і для чого вона робить. Адже добре відомо: коли людина пояснює що-небудь іншому, вона сама краще починає розуміти те, що вона пояснює. Тому, навчаючи певної дії (математичної, граматичної та ін.), необхідно вимагати від дитини не тільки самостійного і правильного виконання дій, але й розгорненого словесного пояснення всіх виконуваних операцій.

Для цього в процесі дій дитини слід ставити запитання про те, що вона робить, чому робить саме так, а не інакше, чому її дія правильна та інші. Дитину потрібно просити зробити щось і розказати про це так, щоб всім було зрозуміло. Подібні запитання рекомендується ставити учневі не тільки в тих випадках, коли він припускалася помилки, а й постійно, привчаючи його детально пояснювати й обґрунтовувати свої дії.

Можливе також використання ситуації колективної розумової діяльності, коли аналіз розв'язання задачі діти проводять в парі, при цьому один з учнів виконує роль «контролера», що вимагає пояснити кожний крок розв'язання.

Рефлексія формується у молодших школярів у процесі навчальної діяльності. В умовах спеціально організованого розвивального навчання, основу якого складає виконання дітьми повноцінної розгорненої навчальної діяльності, що веде до формування теоретичного мислення, рефлексія формуватиметься раніше, ніж в умовах традиційного навчання. Це, безумовно створює більш широкі можливості для психічного розвитку і використання розумового потенціалу молодших школярів.

Під час традиційного навчання рефлексія формується в основному стихійно й у багатьох дітей не досягає необхідного рівня розвитку до кінця молодшого шкільного віку. Тому в умовах традиційної масової школи спеціальна робота вчителя в цьому напрямку буде корисною.

Рефлексивна діяльність учнів на уроці

 

Технологізація навчання передбачає обов'язкову рефлексію, під якою в педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити і усвідомити основні компоненти діяльності - її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати тощо.

Методика проведення рефлексії на уроці включає такі етапи:

1.        Зупинка дорефлексійної діяльності. Усяка попередня діяльність має бути завершена чи призупинена. Якщо виникли труднощі в розв'язанні проблеми, то після рефлексії її розв'язання може бути продовжене.

2.     Відновлення послідовності виконання дій. Усно чи письмово відтворюється все, що зроблено, в тому числі й те» що, на перший погляд, здасться дріб'язковим.

3.     Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням тощо. Параметри для аналізу ре флексійного матеріалу із запропонованих вчителем.

4.     Виявлення й формулювання результатів рефлексії. Таких результатів може бути виявлено кілька видів:

·   предметна продукція діяльності - ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання тощо;

·    способи, які використовувались чи створювались в ході діяльності;

·    гіпотези щодо майбутньої діяльності.

5.  Перевірка гіпотез у подальшій діяльності.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною - це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо.

Рефлексія тісно пов'язана з іншою важливого дією - постановкою мети. Формулювання учнем мети свого навчання передбачає її досягнення і подальшу рефлексію усвідомлення способів досягнення поставленої мети.

Можлива рефлексія стосовно самої рефлексії, спрямована на вдосконалення процесу самопізнання.

Учителеві варто замислитися над тим, що підбиття підсумків - це дуже важливий етап уроку.

Урок добігає до кінця. На цьому етапі багато вчителів схильні розслабитися і провести коротке, нечітко структуроване обговорення; усі погоджуються, що все було цікаво (наприклад, рольова гра вдалася, вправу виконали на відмінно тощо), і цим справа закінчується. Учитель залишає клас з почуттям виконаного обов'язку, учні розходяться з почуттям, що спробували щось новеньке.

На жаль, вони не врахували, що підсумки є найважливішою частиною уроку. Саме тут з'ясовується зміст зробленого; встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться дітям у майбутньому.


Отже, функції підсумкового етапу уроку:

         прояснити зміст опрацьованого;
         порівняти реальні результати з очікуваними;
         проаналізувати, чому сталося так, а не інакше;
         зробити висновки;
         закріпити чи відкоригувати засвоєння;
         намітити нові теми для обмірковування;
         установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;
         скласти план подальших дій.
Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернення до результатів навчання і можливість переконатися, що учні їх досягли.

  Стадії підсумкового етапу уроку:

1)   установлення фактів (що відбулося?);

2)   аналіз причин (чому відбулося?);

3)   планування дій (що нам робити далі?)

  Технологія проведення підсумкового етапу

          На першій стадії: використовуйте відкриті запитання: як? чому? що?; виражайте почуття; наполягайте на описовому, а не оціночному характері коментарів; говоріть про .зроблене, а не про те, що могло бути зроблене.

         На другій стадії: запитуйте про причини (Чому? Як? Хто?); заглибтеся у відповіді (Чому цього немає? Що було б, якщо ...?; шукайте альтернативні теорії (Чи є інша можливість?; доберіть інші приклади (Де ще відбувалося щось подібне?; наведіть думки незалежних експертів.

       На третій стадії: домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов'язання щодо подальших дій.

 

Категорія: Практика розвивального навчання | Додав: ОленКа (11.11.2010)
Переглядів: 25205 | Теги: рефлексія | Рейтинг: 3.5/16
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]