Головна » Статті » Практика розвивального навчання

Навчальний діалог як засіб формування у молодших школярів компетентності "уміння вчитися"
 
Навчальний діалог як засіб формування у молодших школярів компетентності „уміння вчитися”
 
 Олена Кондратюк
 
  Серед ключових компетентностей, які необхідні людині для успішного повноцінного життя, особливе місце займає уміння вчитися [1]. Численні дослідження свідчать, що формування уміння вчитися передбачає цілеспрямовану спеціальну роботу у цьому напрямі усіх ланок школи, оскільки за інших умов розвивається недостатньо. Доведено також, що визначальну роль в опануванні навчальною діяльністю відіграє молодший шкільний вік, у якому дитина має зробити перший крок до вміння вчитися самостійно – навчитися для досягнення навчальної мети співпрацювати з учителем та однолітками (В.Давидов, О.Дусавицький, В.Рубцов, Г.Цукерман). Засобом такої співпраці, а отже і засобом формування вміння вчитися є навчальний діалог.
 
Окремі аспекти організації навчального діалогу молодших школярів висвітлено у низці психологічних і дидактичних досліджень, предметом яких були, зокрема, особливості навчального спілкування і їх вплив на формування в учнів рефлексії (Ю.Полуянов, Г.Цукерман); розвиток діалогічного мислення (С.Курганов, О.Юшков), формування у школярів наукових понять (А.Дємідова), мовленнєвий розвиток учнів (Н.Пєсняєва), формування культури взаємодії (М.Байматова). Однак недостатньо розробленим залишається дидактичний аспект проблеми організації навчального діалогу, повязаний із використанням його як засобу формування у молодших школярів компонентів навчальної діяльності.
 
 Метою статті є опис розробленої автором технології поетапної організації навчального діалогу молодших школярів.
 
 Навчальний діалог розглядаємо як особливу за змістом форму спільної діяльності учнів і вчителя, взаємодію змістовних позицій суб’єктів навчання щодо прийняття (визначення) і розв’язання навчальної задачі, результатом якої є знаходження нового знання як власної точки зору (особистісного сенсу).
 
 Відповідною змістовою основою навчального діалогу є ситуації, що містять суперечність. Систематична робота з організації навчального діалогу молодших школярів вимагає особливим чином викладеного змісту навчальних предметів – у вигляді низки проблем, навчальних задач. Однією з освітніх технологій, у якій створено передумови для реалізації цього положення, є розвивальне навчання (В.Давидов, Д.Ельконін).
 
 На нашу думку, організація навчального діалогу молодших школярів має бути спрямована на привласнення учнями діалогу як способу учіння. Діалог має стати для школярів «інструментом» співпраці з учителем й іншими дітьми, що означає не лише оволодіння школярами «технікою» ведення діалогу, але й, появу в них бажання його використовувати, позитивне ставлення до навчальної взаємодії, діалогу, ініціативність у співпраці. Для досягнення визначеної мети розроблено технологію поетапної організації навчального діалогу молодших школярів. Розглянемо її докладніше.
 
 На першому – проектувальному – етапі учитель, дотримуючись визначеної послідовності дій проектує як вивчення теми в цілому, так і конкретний урок, конструює навчальну ситуацію, моделює варіанти розгортання діалогу, прогнозує результати. Результат етапу – проект організації діалогу на уроці, втілений у розробці уроку.
 
 Організація навчального діалогу передбачає конструювання навчальної ситуації, яка на уроці дає змогу учням у спільній діяльності «відкривати» для себе (уточнювати, конкретизувати, оцінювати межі використання) певний спосіб дії. Під навчальною ситуацією розуміємо таку, що створює зупинку діяння учнів у зв’язку із появою запитання, яке формулюється як задача. Основними елементами такої ситуації є практичне завдання, зміст якого актуалізує певний відомий учням спосіб дії і практична задача, яка передбачає можливість різних підходів до розв’язання. Виділимо ознаки навчальної ситуації, які стимулюють навчальний діалог учнів. Це, насамперед, чітке, лаконічне формулювання завдання, що спонукає до дій («зробити.., порахувати..., знайти ...» тощо), неповнота завдань (відсутність окремих даних) та відсутність розгорнутої інструкції з виконання.
 
 Важливим моментом у підготовці до організації діалогу є побудова змістової структури діалогу (виділення підтем і мікротем). Визначення підтем і мікротем дає змогу виявляти точки, де відбуваються вузлові повороти у розвитку основної теми і підтем. Наступним кроком є встановлення логічних зв’язків між частинами діалогу: формулювання метаповідомлення щодо теми діалогу, мети діяльності, продумування метаповідомлень, які прояснюють перехід від однієї підтеми до іншої, від однієї мікротеми до іншої, і фіксують фази діалогу (початок, продовження, завершення).
 
 Учитель моделює кілька варіантів перебігу обговорення, прогнозує можливі версії, гіпотези учнів, які поляризують клас і зададуть „поле” діалогу. Під час визначення гіпотез слід орієнтуватися на зміст конкретної навчальної задачі: версії мають відтворювати як правильні, так і хибні шляхи пошуку способу її розв’язання. Варто визначити 2–3 основні змістовні гіпотези, виходячи з причин їх можливого виникнення: перенесення відомого способу, орієнтація на формальні ознаки, орієнтація на окремі ознаки (а не на їх сукупність).Таким чином, під час підготовки до організації навчального діалогу учитель моделює не шлях руху до предмету, а ті умови, за яких відбудеться рух до цього предмету.
 
 Метою другого – мотиваційно-орієнтувального – етапу є мотивація учнів до участі в діалозі, стимулюванння інтересу до змісту та його обговорення, орієнтування у змісті спільної діяльності.
 
 Зміст етапу полягає в організації діалогу учнів із приводу застосовності загального способу дії й володіння ним. Учитель залучає учнів до обговорення виконання завдання, яке містить певні вже «відкриті», сконструйовані учнями способи дії. Предметом обговорення стає сам спосіб: принцип, алгоритм, ососбливості використання. Крім того, учні мають з’ясувати, наскільки вони володіють цим способом, тобто уміють ним користуватися швидко, без помилок і за змінених умов. Для цього крім репродуктивних завдань пропонуються завдання з «пастками» (умову яких виконати принципово неможливо). Використовується фронтальна форма діалогу, оскільки оцінку володіння способом учні здійснюють індивідуально. Для організації діалогу оцінного характеру використовуються прийоми «запуску» діалогу (стимулювання обговорення): «оціни свої знання» («умію, не умію»), «вкидання» суперечності (завдання - «пастки»), постановка відкритих запитань, акцентування на способі дії (провокаційні запитання), фіксація задачі.
 
 Стимулюють навчальний діалог метаповідомлення учителя (запитання і спонукальні речення), які допомагають учням усвідомити суперечність («Чи можете ви виконати завдання? Чому ви так легко впоралися з попереднім? Ви не вмієте...?»; «Яка ваша версія? Як насправді (наприклад, за словником)? Чому?», «Що цікавого ви помітили?») та сформулювати задачу («Чи можемо одразу відповісти на запитання? Про що маємо дізнатися?», «Яким буде наш наступний крок?»).
 
 Керівництво учителем навчальним діалогом полягає у створенні діалогічної ситуації, тобто такої, що створює зупинку діяння учнів у зв’язку із появою запитання, яке формулюється як задача. Результатом організації навчального діалогу на цьому етапі є визначення ресурсів, напрямку руху і конкретної мети.
 
 Метою третього – дискусійно-пошукового – етапу є організація діалогу у формі дискусії (зануреного в дію обговорення) для аналізу умов навчальної (або окремої) задачі та відкриття загального способу її ров’язання (або його конкретизації, уточнення). Теоретичний, а, отже, внутрішньо діалогічний зміст стає основою для природної навчальної комунікативної ситуації, у якій сам предмет дій «втягує» в обговорення. Цьому сприяє і проблемний характер ситуації: виконання практичних дій, що дитина вже виконувала неодноразово, зіткнення з новим поглядом на них (збагачення предметної дії) або з непридатністю їх для конкретної ситуації, викликають інтелектуальний конфлікт, «виходом» з якого є взаємодія з учителем і однолітками. Однак предметна суперечність сама по собі мотивує небагатьох учнів (особливо, на початку навчання) до пошукової активності, тому вчитель має докласти зусиль щоб перевести конфлікт понять та фактів у персоніфікований, зрозумілий школярам конфлікт точок зору [2]. У такому випадку в дитини виникає необхідність переконати іншого, і починає працювати соціальний механізм мотивації суперечки. Отже, завдання учителя полягає у тому, щоб допомогти учням виявити, з’ясувати позиції, скоординувати їх.
 
 Керівництво дискусією здійснюється шляхом стимулювання, підтримки та спрямування обговорення. Для організації навчального діалогу дискусійного характеру використовуються такі прийоми: виділення позицій (рольове або просторове моделювання ситуації позиційного конфлікту, парафраз, резюмування); співставлення і протиставлення суджень учнів; фіксація ідей, версій у вигляді схем, моделей, образів (для координування точок зору). Підтримувати дискусію учнів учителю допомагають різні види запитань: відкриті, які не передбачають короткої однозначної відповіді; дивергентні, які не передбачають єдиної правильної відповіді; оцінні, пов’язані з виробленням учнем власної оцінки того чи іншого явища, власного судження.
 
 Результатом діалогу на цьому етапі є узгодження позицій, відкриття або конструювання нового способу дії або доповнення, конкретизація вже відомого.
 
 На четвертому – рефлексивно-підсумковому – етапі організовується навчальний діалог у формі рефлексивного обговорення-огляду. Предметом діалогу є логіка, результати пошуку та власне діалог, як метод, що забезпечує рух у змісті, діалог як спосіб учіння.
 
 Змістом діяльності вчителя на пятому – контрольно-корекційному – етапі є визначення ефективності діалогу на уроці, аналіз проблем, які виникли під час його організації, з’ясування їх причин, планування й проведення корекційної роботи.
 
 Зміст діяльності учителя й учнів на кожному з етапів описаної технології представлено на рис.
 

 
Рис. Зміст діяльності учнів і вчителя на кожному з етапів організації навчального діалогу.
 
 Реалізація представленої технології від 1-го до 4-го класу передбачає використання як низки загальних методів і прийомів, так і специфічних, що враховують вік учнів, поступовий розвиток відповідних умінь, зростання самостійності у веденні діалогу. Механізмом привласнення учнями діалогу як способу учіння є постійний перерозподіл в діалозі функцій між учителем і учнями, поступове передання вчителем виконання певних дій учням, що відбувається завдяки розширенню сфер застосування навчального діалогу (діапазону завдань, ресурсів і способів їх використання).
 
 Формування комплексу умінь вести навчальний діалог здійснюється у такій логіці: виділення окремих умінь, усвідомлення необхідності їх опанувати (аналіз того, як спілкуємося), відпрацювання умінь (1–2 клас); застосування комплексу умінь як способу учіння (3–4 клас).
 
 Ефективність описаної технології організації навчального діалогу молодших школярів засвідчено результатами чотирирічного формувального експерименту. Така робота забезпечує високий рівень самостійності колективу учнів у веденні діалогу, сформованість у них здатності ініціювати навчальний діалог і брати в ньому участь, для його використання як способу учіння. Учні не лише опановують низку необхідних для ведення діалогу вмінь, у них формується позитивне емоційно-ціннісне ставлення до навчальної взаємодії, співпраці, діалогу. Важливим результатом застосування технології є її позитивний вплив на формування у молодших школярів компонентів навчальної діяльності (дій аналізу, планування, узагальнення та рефлексії), що свідчить про ефективне використання навчального діалогу як засобу формування компетентності „уміння вчитися”.
 
 Література
1. Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти // Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : "К.І.С.”, 2004. – 112 с.
2. Цукерман Г. А. У истоков учебной общности : микроанализ урока в первом классе // Вопросы психологии. – 2003 – № 4. – С. 104 – 126.
Категорія: Практика розвивального навчання | Додав: ОленКа (30.04.2010)
Переглядів: 6284 | Теги: молодші школярі, навчальний діалог | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]